ХОРЕОГРАФІЯ В 3 РОКИ: НАВІЩО І ЯК?

Останнім часом мистецтво танцю посіло чільне місце в системі художньої освіти дошкільнят. Навчати свою доньку або сина у хореографічній студії нині модно і престижно. Ідучи назустріч прагненням батьків, керівники дошкільних закладів відкривають нові хореографічні групи, які значно «помолод­шали». Але педагоги-хореографи, батьки та адміністратори часто по-різному розуміють мету та фор­му проведення уроків танцю, а також їхнє значення у житті трирічних малюків, тому і виникають непорозуміння, а іноді й конфлікти.

Причини непорозумінь

  В Україні наразі не існує цілісної методики викладан­ня хореографії для дітей з 2,5 року (а саме в цьому віці їх починають залучати до танцювальних гуртків та сту­дій). Творчо налаштовані педагоги змушені самотужки розробляти програми занять, використовуючи відомі форми хореографічної роботи з дітьми від 4-х років та розвивальні ігри для 2-3-річних малюків.

На жаль, жоден вищий навчальний заклад не готує фахівців з хореографії для роботи з дітьми такого віку. Тому кваліфіковані вчителі-хореографи не обізнані зі спе­цифікою навчання малюків, а фахівці з дошкільного ви­ховання не мають достатньої хореографічної підготов­ки. Отже, тим, хто присвятив себе навчанню дітей хореографічного мистецтва, доводиться здобувати не­обхідні знання та вміння вже в процесі роботи. Відтак кожен педагог будує навчально-виховний процес на власний розсуд, спираючись, передусім, на особистий досвід.

Іноді батьки не розуміють вікових психофізіологічних особливостей своєї доньки або сина, а також характеру впливу уроків танцю на дитячу особистість. Налаштовані на швидке отримання зовнішнього результату, на ран­ню хореографічну спеціалізацію, батьки ігнорують по­ступові внутрішні зміни індивідуальності малюка, які при­вносять заняття хореографією.

Мета хореографічного виховання малюків

Існує думка: чим раніше розпочати формування фізи­чних умінь, потрібних для мистецтва хореографії, тим більшого успіху буде досягнуто. Чимало викладачів, зва­жаючи на таку ідею, заради творчої самореалізації або високої оцінки з боку керівництва та батьків ставлять за мету створення танців для показових виступів. Вихован­ці для таких спеціалістів є лише своєрідним матеріалом (як фарби для художників), а уроки цих педагогів пе­редбачають вивчення складних для малят рухів і отри­мання дітьми фізичного та нервового навантаження. Чи отримує дитина задоволення від таких занять? Чи по­кращується її здоров'я, чи розвиваються творчі здібності у той час, коли її змушують виконувати непосильні за­вдання? Звісно ж, ні. Адже здоров'я дитини залежить від фізичного та емоційного комфорту. Тому не варто добиватися швидкого зовнішнього результату за будь-яку ціну. Пам'ятаймо: головне — не нашкодити здоро­в'ю малюка.

Уроки танцю суттєво впливають на формування інди­відуальності малюка, спричинюють її глибокі внутрішні зміни. Щоб найповніше застосувати різноманітні розви­вальні можливості хореографічного заняття, слід пам'я­тати, що уроки танцю — це, передусім, уроки мистецтва, яке є могутнім чинником становлення емоційно-особистісного життя людини. На жаль, чимало дорослих вва­жають танець лише своєрідною гімнастикою. Між тим, виховання емоційності, духовності — найважливіший ас­пект хореографічних занять.

Отже, метою хореографічного виховання 2,5-3-річних малюків є їхній фізичний, психічний та духовний розвиток, а центром розвивального процесу є сама ди­тина, її внутрішній світ, її здоров’я.